Екстракт листя м'яти перцевої
М’ята — одне з найдавніших лікарських засобів. Згідно давньогрецького міфу, Персефона, ревнива дружина бога підземного світу Аїда, застала свого чоловіка в обіймах прекрасної німфи, яку звали М’ята.
М’ята (або Мінта), згідно з легендою, знала таємниці життя і смерті, могла передбачати майбутнє і зцілювати від недуг. Розгнівавшись, Персефона перетворила німфу в низький чагарник. Навіть Аїд не міг змінити того, що сталося, але він зробив рослину дуже ароматною.
М’яту використовували ще в Стародавній Греції (саме в давньогрецьких джерелах можна знайти першу згадку про м’яту), потім з м’ятою познайомилися стародавні римляни і інші європейські народи.
Про лікувальні властивості рослини писали Гіппократ, Парацельс, Авіценна. М’ята перцева введена в культуру в XVIII столітті англійцями. Гербарій Британського музею зберігає єдиний збережений екземпляр перцевої м’яти, знайдений в 1696 році в Південній Англії. Ймовірно, цей вид і був родоначальником сорту м’яти, обробка якого почалося в середині XVIII століття в однойменному містечку поблизу Лондона.
Основні дії на внутрішні органи й системи. М’ята має антисептичну, знеболюючу, протиспазматичну й жовчогінну дію. М’ята розчиняє камені в жовчному міхурі. Має сечогінну дію. Стимулює роботу мозку. Добре регулює роботу шлунково-кишкового тракту. Допомагає за наявності різних захворювань шкіри. Усуває запалення ясен і неприємний запах з роту.
Косметичні та дерматологічні властивості. Прекрасний засіб проти дерматитів, запалень шкіри. Застосовується при лікуванні герпесу, вугрів, корости, укусів комах. Усуває капілярний малюнок, покращує колір шкіри.
Психоемоційна дія. Усуває відчуття страху і гніву. Прекрасний засіб за розумової втоми. Відновлює сили.
М’ята (або Мінта), згідно з легендою, знала таємниці життя і смерті, могла передбачати майбутнє і зцілювати від недуг. Розгнівавшись, Персефона перетворила німфу в низький чагарник. Навіть Аїд не міг змінити того, що сталося, але він зробив рослину дуже ароматною.
М’яту використовували ще в Стародавній Греції (саме в давньогрецьких джерелах можна знайти першу згадку про м’яту), потім з м’ятою познайомилися стародавні римляни і інші європейські народи.
Про лікувальні властивості рослини писали Гіппократ, Парацельс, Авіценна. М’ята перцева введена в культуру в XVIII столітті англійцями. Гербарій Британського музею зберігає єдиний збережений екземпляр перцевої м’яти, знайдений в 1696 році в Південній Англії. Ймовірно, цей вид і був родоначальником сорту м’яти, обробка якого почалося в середині XVIII століття в однойменному містечку поблизу Лондона.
Основні дії на внутрішні органи й системи. М’ята має антисептичну, знеболюючу, протиспазматичну й жовчогінну дію. М’ята розчиняє камені в жовчному міхурі. Має сечогінну дію. Стимулює роботу мозку. Добре регулює роботу шлунково-кишкового тракту. Допомагає за наявності різних захворювань шкіри. Усуває запалення ясен і неприємний запах з роту.
Косметичні та дерматологічні властивості. Прекрасний засіб проти дерматитів, запалень шкіри. Застосовується при лікуванні герпесу, вугрів, корости, укусів комах. Усуває капілярний малюнок, покращує колір шкіри.
Психоемоційна дія. Усуває відчуття страху і гніву. Прекрасний засіб за розумової втоми. Відновлює сили.